ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК                                             Спілкування на форумі - 2006   Maksochka 06.11.2006 Доброго дня усім! Дякую за запрошення організаторів до участі у форумі. За чотири місяці після зустрічі у Києві у моєму житті сталося багато змін. Найголовніша - нове місце роботи, а відповідне і підвищення по посаді. Мені 22 і живу в Луцьку, працюю редактором відділу у газеті "Віче", яка тільки розпочинає виходити на всеукраїнський ринок.   Для Еліни: запропонована для дискусії тема і справді дуже актуальна. Моя подруга звільнилася з роботи власне із тої самої причини, що й ти. Але я завжди вірю в те, що кожне зло буде покаране. Все зло вернеться тим людям, які його скоїли у семикратному розмірі, а добро воздасться сторицею. Тому таких людей і такі роботи варто лишати у минулому. Ми ще занадто молоді, аби це все терпіти. Впевнена, що твої професійні здібності незабаром гідно оцінять і про попередню роботу ти взагалі забудеш.   Lana 03.11.2006 Ага...бачу знайомі люди =))). Повідомляю про себе і як я живу після конкурсу. Поступила в Національний університет Києво-Могилянська академія на спеціальність політологія. Все сталося як я і прагнула. Зараз живу в гуртожитку і насолоджуюсь студентським життям і можливостями свого найкращого університету. Ірочко, я вважаю, що ті, хто не взяв тебе до університету просто не знають що вони втратили! Так що ти молодець, тримай носа вище =))). Я підтримую зв'язок з Вікторією Вітренко з журналу Единственная. Спробую щось туди писати. Насправді це мені дуже цікаво і тим більше...є можливість щось робити. Ми з нею вже зустрічалися, обговорювали... Не будемо загадувати =))). Так от...я зараз в Києві. Є кілька думок стосовно Дня Миколая для діточок з дитячого будинку, але я ще все це обдумую... ПС До речі, Еліно, я теж сиділа за одним столиком з пані Катериною...  Ірина 29.10.2006             Ще раз привіт! Увесь тиждень була зайнята підготовкою свята для наших онкохворих дітей. У п’ятницю акція пройшла, було дуже багато СМІ. В понеділок чи пізніше будуть сюжети в новинах на "Інтері", "СТБ", "Новому каналі". Надзвичайно втомилась за цей тиждень, треба було зробити дууууже багато. Але вийшло!!! Діти були у захваті. Кого цікавить, можуть подивитися докладну інфу тут         http://www.donor.org.ua/index.php?module=arnews&act=show&c=7&id=627   Ірина, Запоріжжя   Elina 26.10.2006 Привет, всем! Здорово, что появилась возможность общаться всем вместе, а точнее конкретно с теми, кого действительно интересуют проблемы женского лидерства и прочее, прочее, прочее... Я тоже была в Киеве на встрече с женщинами-лидерами. Эмоций я думаю, у вас и своих от этого хватает, так что в подробности вдаваться не буду.   Но эта встреча во многом на меня повлияла. Мне посчастливилось сидеть за одним столом с Катериной Ющенко, Александрой Мушкудиани и Мартой Коломиец. Пример этих женщин дал уверенность в себе, что в общем-то весьма помогает теперь по жизни.   Нашла в себе силы уволиться хоть и с престижной, но бесперспективной работы. Й решила наконец заняться формированием себя, как человека, на которого смогли быі ровняться другие. Занимаюсь общественной деятельностью, надеюсь, что в скором времени появиться на это больше времени. Хочу профессионально заниматься соц. исследованиями, над чем собственно говоря сейчас и работаю. Пока из готовых только два. Но зато с хорошими результатами и с качественно выполненной работой :)   Кстати, устроилась на работу в Днепропетровск. И вчера ее потеряла. Девчонки, не хотите обсудить тему сексуального домогательства на работе? Собственно говоря,из-за этого у меня с работой и не получилось... Й очень жаль. Потому, что я действительно хороший работник и вроде даже не плохой человек, а вот уже потом симпатичная девушка. Все, кому интересно - пишите. Мне 20 лет, и я постарше многих из участниц Программы. Да и жизненным опытом уже не обделена. Может каким-то советом кому-то из вас помогу. LIZA 25.10.2006   Вітаю всіх! Я надзвичайно вдячна організаторам конкурсу за створення такого форуму! Це чудова можливість для нас всіх знову відчути себе командою лідерів, так як це було в Києві!   Цей конкурс справді став до мене величезним "кроком до успіху". По поверненні додому написала статтю до місцевої газети про цю акцію, після чого до мене мало не щодня телефонували друзі, вчителі і зовсім незнайомі люди -розпитували (для нашого містечка це справді грандіозна подія!). Нещодавно побувала на конференції, яку організовував Корпус Миру в Києві, стала Президентом школи, членом молодіжної організації "РКІ"...   Загалом новин дуже багато. Тепер у мене кожний день, як маленьке свято. Я справді повірила в свої сили. Користуюсь порадою Євгенії Гапчинської: Для того, чтобыі случилось чудо, достаточно просто его сделать! - Дівчата, чим зараз живете ви? Чим займаєтесь? Чи змінилось ваше життя після перебування в Києві?   З найкращими побажаннями, Коротченко Ліза м. Знам’янка  Ганнуся 21.10.2006 Привіт всім знову!   Вдячна організаторам за запрошення до форуму. Це чудова ідея. Увесь цей час я продовжую працювати, а крім того вступила до аспірантури. Поспілкувавшись з проректором ЛНУ Марією Зубрицькою на нашому спільному обіді в Українському домі, я вже не мала сумнівів щодо такого вибору (вступила я не до Львівського :). Іншою vip-жінкою за моїм столиком була Марта Зєлик, яка надихнула мене до ретельнішого вивчення мов. Отже, нічого випадкового і ніщо не даремно.   Особливий привіт до Сум і Донеччини, дівчатка, за вами вже скучаю. Продовжую працювати у журналістиці, завтра їду до Миколаєва у рамках кампанії Української освітньої програми реформ Південь-Захід разом . Можливо, зустріну Олену Чугуєву :)   Розумію Ірину, оскільки нещодавно побувала у нашій обласній дитячій лікарні, в онковідділенні. Цим діткам ми потрібні. Чекатиму зустрічей з вами усіма і повідомлень, чим живуть найсвідоміші молоді українки :) З повагою Ганнуся Тарканій Ужгород  Ірина 21.10.2006 Хочу розповісти, чим займалась ці 4 місяці, чого досягла. До ВУЗу вступити мені не вдалось з банальної причини - "таким як ти тут не місце", так сказав ректор універу. Ну якщо не вдалося с навчання, треба було йти працювати.   Почала шукати роботу журналіста й зараз непогано працюю на цій ниві. Але так склалась доля, що перше моє завдання як журналіста було написати статтю про київську лікарню ОХМАТДИТ, де лежать діти з раком крові. Звісно, поїхати у Київ щоб написати статтю я не могла. Але у завданні була прикладена адреса сайту, де люди зібрались щоб допомогти онкохворим дітям. Я колись, багато років сама провела немало часу серед таких дітей, майже усі мої друзі тих часів вже давно загинули. Тому тоді, коли я вирвалась з того світу я була впевнена, що навіть близько до тієї лікарні не підійду. Але зараз, я зайшла на цей сайт http://www.donor.org.ua/, перше що я побачила - інформацію по дитині з Запоріжжя. Тоді моя доля була вирішена! Вже на слідуючий день я зв'язалась з місцевим волонтером, який. один на усю область займався проблемами онкохворих дітей.   З того часу, вже два місяці я регулярно буваю у лікарні, провідую хворих дітей, поновлюю інформацію по ним на сайтах щоб допомогти зібрати кошти на лікування, шукаю спонсорів для різних проектів, допомагаю батькам хворих дітей писати листи до спонсорів й благодійних організацій. Ще я написала цикл оповідань - свої спогади про життя у відділені онкогематології. На диво, ці оповідання викликали неабиякий інтерес, люди читали їх і йшли допомагати дітям. Це для мене найбільша нагорода! Роботи у відділені - більше просто неможливо, але зміни на краще вже почались. Так, в мене поки не склалось з тим проектом, про який я писала у своїй конкурсній роботі. Але на цей час я знайшла себе, я роблю реальну, потрібну справу. Багатьом людям важко зрозуміти навіщо воно мені потрібно, особливо зважаючи на мої особливості. І ще два місяці тому я сама не були впевнена чи потрібно мені це. Але зараз вже зовсім не уявляю як би я жила без цього відділення, без цих дітей.   Листи             Добрий день               Пишу, щоб ще раз подякувати Українському Жіночому Фонду за таку неймовірну річ, як акція "Перший крок до успіху". Ви знаєте, Ви не просто виділили мене й інших 50 учасниць конкурсу, Ви ще й дали відчути себе неймовірними, особливими, не такими як усі. Знаєте, після спілкування з успішними жінками я справді повірила, що мої мрії можуть стати реальними! Я спілкувалася з Наталією Шульгою й розказала, як я мрію вступити да "Києво-Могилянської Академії". І я вступила! До сих пір не можу повірити, що я, можливо і не найталановитіша дитина з Донецька змогла поступити в омріяну "Могилянку".             Саме завдяки вашому проектові я повірила в себе й, як сказала моя мама, зробила другий крок до успіху. Тепер у мене безліч планів: громадська робота, навчання, особисте життя. Але я вже планую третій крок до успіху: виграти грант по моїй спеціальності (політологія) й поїхати стажуватися в Англію. Звісно для того, щоб потім вернутися в Україну і допомагати своїй рідній країні. Завдяки вам в моєму серці живее віра в себе, в мою щасливу зірку й у інших, не менш талановитих дівчат, в чиїх серцях цей проект розпалив вогонь. Дякую Українському Жіночому Фонду!   Квітка Ксенія

Щиро дякую Вам і співорганізаторам програми молодіжного жіночого лідерства “Перший крок до успіху” за те, що запросили прийняти участь у зустрічі з переможницями конкурсу творів - молодими свідомими дівчатами з усієї України.